Я з міста Часів Яр. Там ми займалися підприємництвом. Коли розпочалися бойові дії, довелося покинути свою справу. Ми переїхали у Дніпропетровську область. Зараз тут проживаємо.

У перший день повномасштабної війни було чути вибухи. У людей була паніка.

У нас був продуктовий магазин і ми займалися тим, що діставали продукти для населення. Ділилися усім потроху.

Найскладнішим було покинути дім, роботу, друзів. Важко втрачати все, що ми мали. Потрібно було якось існувати, прибутків не було. Довелося виїхати.

Наше місто розташоване біля Бахмута. Практично окупанти вже дійшли до нас. У нас побиті лікарні, наш дім постраждав – немає ні вікон, ні паркану, літня кухня упала. Стежити нікому. Місто порожнє.

Ми переїхали у Жовті Води. Живемо з мамою у гуртожитку. Платимо за кімнату і за комунальні послуги. З роботою тут нелегко. Війна зробила нас дружнішими, ми стали більше перейматися одна за одну.

Звичайно, чекаємо, щоб війна закінчилася. Хочеться повернутися додому, жити звичним життям. Але війна тільки посилюється, не видно ні кінця, ні краю. Багато смертей, руйнувань.