Беркун Катерина

8 клас, Звенигородська гімназія №4

Вчителька, яка надихнула на написання – Цимай Катерина Миколаївна

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Багато хто з нас задумувався, в чому сила та гордість нашої нації? Звісно, люди пишаються тим, що вони українці. А що говорить нам наша історія ? Про це й буде йти моя розповідь.

Загляньмо у минуле. Наші території людство почало заселяти ще давно, до нашої ери. Багато винаходів, зокрема господарських, створили саме у нас. Важко навіть уявити, що на місці наших просторих будинків ступала нога далеких предків, життя яких почалося й закінчилося ще мільйони років тому. Те, що наші землі одні з перших застали зародження цивілізації — уже величезне досягнення. Але це лише початок.

Час ішов, люди все більше створювали щось нове для свого життя. Багато ремесел почали опановувати саме в Україні. Розвиток сільського господарства, містобудування, технічні винаходи — все це відбувалось давно і має величезне значення.

Час минав. Минали століття…

Україна славилася своїми родючими землями та була дуже цікавою для вивчення дослідниками природничих наук. Розташування у неї теж дуже зручне та вигідне, саме це було причиною неодноразових набігів та нападів ворогів.

Чим далі йшов розвиток нашої країни, тим більше заздрісників з’являлось серед наших сусідів. І ось перед нами нова ера, перше тисячоліття.

Україна все міцнішає, розвивається торгівля, обмін з іншими державами. Створюється Київська Русь. Про неї ми знаємо з легенд, розповідей та переказів. І тут же Золота Орда, Велике Князівство Литовське, Річ Посполита — руйнівники, поневолювачі, захоплювачі чужих земель. Відповідно це сильно відбилося на нашій історії. Захищатись якось треба, тому з’являється козацтво, за ним не менш відома Гетьманщина. Напевно, якщо запитати будь-кого про асоціації з Україною, майже всі будуть відповідати: “Козацтво!”. І дійсно: як же багато вони зробили для того, ким ми є зараз. Час іде, а про козаків все згадують та згадують, беручи за зразок у своєму житті.

І далі — не найкраще:

З’являється Російська імперія, яка поглинає більшість українських етнічних земель. Тут і починається знищення українців як нації та початок нашої війни з росіянами.

Царизм знищував нашу мову, культуру, звичаї.

Друкувати українською, освіта на рідній мові заборонялися. А за розмови солов’їною могли і катувати. Нині багато іноземців цікавляться українською, хочуть вивчити та спілкуватися нею.

І, згадуючи мої слова вище, а саме про недобрі наміри агресорів, мова йшла саме про Росію. В України розташування зручне, землі родючі, країна починала свій розвиток, а для великої імперії, володар якої змінюється не так часто, але кожен все більш бездушний — чудова нагода напасти.

Дух українців сильний, але постійний тиск та винищення намагалися нас зломити.

І ось, починаючи з 24 лютого 2022-го року, у нашій країні повномасштабна війна. Ще з 2014 року Росія окупувала Крим та Схід. Кожного дня через війну помирає багато військових, гине цивільних людей: жінок і чоловіків, дітей та людей похилого віку. Знищуються садочки ,школи, музеї, заповідники, храми, заводи та хлібні поля. Руйнуються будинки, в яких ще донедавна бігали та раділи маленькі діти або жило щасливе подружжя. Дехто виїхав, немало залишилось в Україні. Люди допомагають чим можуть: донатять на ЗСУ, плетуть сітки, передають одяг та харчі, діти підтримують словом та малюнками, оберегами, створеними своїми руками.

І, здавалось би, навіщо вся ця історія була тільки що переказана мною? Тому що

наш народ, переживши так багато війн та знищень, йде далі і далі. Ми робимо все для того, щоб продовжувати жити навіть при умовах війни.

Це заслуговує на неабияку повагу.

Україна — це держава, яка славиться насиченою та яскравою історією, а її народ з гідністю проходить через всі випробування. Я сподіваюся, що слова “ми перемогли” зовсім скоро прозвучать з наших вуст, а країна почне жити спокійно і в мирі.