Пише тобі Вероніка, мені 9 років. Я з міста Лисичанськ, Луганської області, воно невелике, але дуже затишне для мене, тому що це моє рідне місто. Я в ньому народилась, зростала та мала багато друзів. В Лисичанську я навчалась в ліцеї №8, де вчуся і зараз в 4 класі. Та ще ходила до художньої школи, та на різні гуртки (танці, м'яка іграшка та англійська мова).

Але зараз мешкаю в м. Кременчук, Полтавської області, з мамою, татом та котиком Матвійом. В новому місті я познайомились на різноманітних заходах з дітками з різних міст України та потоваришувала з деякими. Наша родина залишила в рідному місті своє житло, друзів, школу та все своє життя. Але я вірю в нашу перемогу і що ми повернемся додому та відбудуємо своє місто. Я дуже сумую за своїми друзями, родичами, однокласниками, вчителям. А ще я дуже сумую за своєю кімнатою, речами, іграшками.

Я вдячна батькам за те, що вони в мене є. Я мрію, щоб Україна перемогла та в світі був мир. А ще повернутися додому. Я обожнюю малювати та з кимось спілкуватись. Я мрію від тебе про якийсь подарунок. Весь цей рік я була слухняною дівчинкою. Пишу тобі в перший раз і дуже вірю в тебе.