Геннадій втратив через окупацію все, над чим працював. Він не певен, що від його дому щось залишиться після бойових дій

Я з Донецької області, село Старомайорське. У нашому селі немає інфраструктури ніякої. Я не уявляв, що тут може щось статись. Але, коли над нами полетіли літаки зі снарядами, довелося виїжджати. Якийсь час ми всі жили у Жовтих Водах. А потім видалась можливість, і я жінку, доньку та онука посадив на евакуаційний автобус до Німеччини. Я також із сином виїхав до Польщі. Колись я там був на заробітках, тож влаштувався на старе місце працювати. Зараз вся наша сім’я з’єдналася, ми живемо в Німеччині. Оформлюємо документи, вчимо мову.

Ми тільки почали жити, зробили ремонт, меблі купили нормальні, і зайшли війська окупантів. 30 років я будував собі життя, щоб на старість нормально пожити. Кухню зробили, ванну кімнату, і тепер там немає нічого - все вивезли. У мене життя не вистачить усе це відновити. Звичайно, це шокує.

На мій погляд, війна не скоро скінчиться. Наше село вісім місяців б’ють. Що від нього залишиться? Як там земля родитиме? Я не можу навіть уявити.