Моя родина з Херсонської області. 24 лютого у моєї донечки повинна була бути фотосесія випускного в дитячому садку, але зранку почали летіти вертольоти і стало дуже шумно. Почали готувати подавали і заспокоювати діток. Мої лялечки і зараз дуже бояться звуку вертольотів і вибухів. В магазини за пару днів стало пусто, постійні вибухи. Безсонні ночі, плач дітей в погребі. Шок був, коли стався прорив на Антоновському мосту і наші родини потрапили в окупацію. Нелюди почали ходити по домівках і лякати діток. Чоловіків забирали в полон в невідомому напрямку. Було страшно, коли прийшлося добу виїздити з окупації в невідомому напрямку. Їжі було дуже мало, ціни в магазинах зросли в десятки рази. Хліб пекли з муки просіяної дерті. Наразі вся моя родина уже більше року поневіряємось по квартирах Київської області. Багато людей нас не розуміють і говорять "понаїхали". Визволення Херсону з-під окупації дуже порадувало мене. Немає можливості на когось залишити двох дітей і йти працювати, але як тільки дітки підуть до школи і садочку, то відразу буду шукати роботу. Наші речі залишилися в Херсоні. Можливості взяти з собою нічого не було.