Увесь цей час ми залишалися в своєму рідному місті Краматорськ і нікуди не виїжджали, і тепер залишаємося вдома.

Найважче для мене було виживати в тому сенсі, що завод, на якому я працювала, припинив виплати заробітної плати, і нам дуже важко проживати на пенсію мами. Була нестача коштів навіть на купівлю продуктів харчування.

Я була шокована, коли в селищі майже поруч зі мною стався вибух. Після цього дня я досі боюся вибухів.

Ми живемо з мамою разом, як і раніше.

Один із важливих моментів, який я запам'ятаю на все життя, - це коли в нас були фінансові труднощі, і наші військові допомогли нам з мамою продуктами харчування.

Зараз завод, на якому я працювала, не працює, і я сиджу вдома. Міняти місце роботи не планую, оскільки маю хвору маму.

Речей, які нагадують про війну, немає. Залишився тільки страх від вибухів…