До війни я працювала вихователем в дитячому садку, чоловік - водієм. З першого дня війни ми виїхали з Бердянську до міста Оріхов, до рідних. 25 березня усією сім'єю через постійні вибухи та відсутність світла вимушені були виїхати до Ужгорода. Там, 27 березня, чоловік добровольцем пішов служити. А ми згодом повернулися до Запоріжжя.

Найбільш важким та шокуючим для нас під час війни було дізнатися про те, що нашу доміку, яку ми покинули - обікрали.