Ірина Валеріївна з сім’єю майже місяць просиділа у бомбосховищі під постійними обстрілами

Двадцять сьомого лютого ми поїхали в бомбосховище заводу в Маріуполі й просиділи там до двадцять другого березня. За цей період ми відчули на собі нестачу продуктів та зв'язку з людьми, які знаходились у місті. У нас ламався генератор, тому ми знімали з тепловоза акумулятори, щоб зробити світло.

Через те, що ми перебували на території заводу, то з водою проблем не було, а з їжею було важко, доводилось готувати її на багатті під обстрілами. Все, що могли, ми приносили з дому.

На щастя, ми змогли додзвонитися до знайомого в Польщі, і тоді вирішили виїхати на територію України.

На жаль, донька зараз знаходиться в Маріуполі, бо нам не дозволили її вивезти.

Роботи наразі у мене немає, бо через маленького сина я була змушена звільнитись. До війни працювала машиністом конвеєра на заводі.