Після 4 місячної окупації тікали з двома доньками з окупації. Дорога була дуже тяжка. Дві доби під обстрілами в сірій зоні. Нашу колону окупанти не пропускали, прикривались як живим щитом. Доньки та я зазнали психологічної травми. Працювали з психологом. Молодшій доньці 13 років, замкнулась.

Обстріли. Дуже страшно було, коли на кожному посту окупанти перевіряли речі, телефони, задавали провокативні питання.

Наше місто окупували 4 березня. Цілий місяць в місті зовсім не було де купити їжі, особливо хліба. Стояли в величезних чергах, щоб купити кг борошна та дріжджів, щоб дома пекти хліб, бо його не було де взяти. Також була проблема з водою, бо окупанти перебили водонасосну башню міста. Також були проблеми з приготуванням їжі, бо довго не було світла.