«Як прекрасно ми жили», – розповідає Антоніна Георгіївна. Через дорогу був будинок брата, багато спілкувалися. У 2014-му почалося справжнє пекло. Під бомбардуванням серце чоловіка не витримало. Новий рік 2015-го зустрічала вже без нього, в підвалі. Якраз снаряд втрапив у газову трубу. Залишилися не тільки без світла та хліба, але й без тепла.
«Навколо порожні будинки, ніхто і не думає повертатися, а ще стріляють»
Переглядів 703