З початком війни Валентина Станіславівна продовжувала працювати медсестрою, їй часто доводилося під обстрілами бігати з роботи додому. Лікарню було зруйновано. Героїня хоче забути багато пережитих епізодів і дуже чекає настання світу, тому що зараз у неї немає впевненості у завтрашньому дні.