Я жила в Бахмутському районі. За місяць до повномасштабного вторгнення ми з мамою закінчили ремонт. У  перший день війни я почула вибухи. У мене почалася паніка. Я не могла доїхати до мами у село, так як була у Бахмуті на навчанні. Довелося найняти машину, тоді вдалося виїхати. Під обстрілами ми з мамою сиділи у підвалі. Продуктами нам допомагала військові. На деякий час ми вирішили виїхати у Бахмут, гадали, так буде краще, бо наше село окупували. Але ж ні, все сталося ще гірше, обстріли були дуже сильними.

Я все бачила на власні очі. Найбільше мене шокував страх в очах моїх рідних.

Це жахливо, бо і зараз вже після евакуації ми всі переживаємо посттравматичний синдром. Сподіваюсь, що у майбутньому на нас чекає мирне життя та все налагодиться. Дуже хочу повернутись додому.