Не вийде…

Ці думки́ не є найкращі,
Смерть у них й руїни,
Бо задумав фюрер раші
Знищити Вкраїну.

«Джентельменський» врізав пас
В президентську рацію
Дав команду чітко: «Фас!»
Для спецоперації.

Загурчала вся армада,
Смерть несла сусіду,
А народ у раші радий:
Ейфорі́ю звідав.

Йшли понищити у нас
Зброю і нацистів,
Для мільйонів наших мас
Стали гірш фашистів.

Їх «свобода» - в рові смерть,
Катування й муки,
Гнів наповнює нас вщерть,
Зброю мають руки.

«Друга» армія у звіті
Наганять старалась жах,
Стала «першою» у світі
По насильствах й грабежах.

Та вояки - посередні,
Це вже світ увесь узнав,
Загребущі і скаредні,
Апетит їх доконав.

Ці не сіють і не вають,
В них нема таких статей,
Лиш руйнують і вбивають
Мирний люд, малих дітей.

Їх ніяк не про́стять люди,
Бо життя війна взяла,
Черга прийде і до суду
За розбійницькі діла.

Йшли звільняти від «нацистів»,
Як герої боротьби,
Заробили штамп рашистів,
Штамп довічної ганьби.

З їх подачі, в гірку днину,
В час воєнної грози,
Нашу армію, Вкраїну
Вже підсилили в рази.

Не дали пропасти люди,
Приютили, як могли,
Наш народ це не забуде,
Та ще й зброю нам дали.

Ворог хоче роз’єднати,
В них були такі думки́,
Щоб побільше влади мати,
Тільки вийшло навпаки.

Став народ у нас єдиний,
У війні змужнів, зміцнів,
Наше військо щогодини
Б’є ворожих «пацанів».

Нагадаєм панам з раші,
Щоб для «зомбі» повторить,
Перемога буде наша,
Нас не вийде підкорить.

Ми не знаєм Бога волю,
Просим по́мочі в Творця,
За свою щасливу долю
Будем битись до кінця.

16.07.2022р. Автор: Микола Сергієнко

Дощу краплини наче сльози

Дають відлуння літні грози,
В осінній крадучись імлі,
Дощу краплини наче сльози
Стікають з неба до землі.

Дерев оголені вже віти,
Готують себе до зими,
Можливо згадують про літо,
А з ними журимося й ми…

Лунають ча́су гонги-дзвони,
Подій життєвих переспів,
Хтось досягнув якогось трону,
А інший просто не поспів.

Один життя побачив в славі,
Другий багатством дорожив,
Немало й тих, хто в гарній справі
Народу правдою служив.

Долав невір’я перепони,
Терпів образи,ще й які,
І не порушував закони:
Ні Божі вічні, ні людські.

Словами, справами не грався,
Давав в усьому серцю звіт,
В бутті щоденному старався,
Добром наповнити цей світ…

Відкинь невпевненість, хитання,
Зумій для цього час знайти,
Собі задай просте питання:
«Куди прямуєш нині ти?»

23.10.2022р.Автор: Микола Сергієнко

Не плач, моя нене…

Не плач, моя нене, не плач Україно!
Дай трішечки часу і ворог наш згине,
Повернеться знову до себе в Росію,
Руїнами й смертю Вкраїну засіяв.

Жадали бліцкригу, щоб бути у славі,
Отримали відсіч і трупи в канаві,
У ранах, в полоні сьогодні багато,
Не вийшло й не вийде «побєдноє» свято.

Нас знищити рвалися швидко й завзято,
Звання заслужили фашиста і ката,
Народ не пробачить і світ не забуде
Притягнуть всіх винних до чесного суду.

Не буде амністій, ніщо не поможе,
Надалі чекає Суд Праведний Божий,
В народів Росії відбудуться зміни
Коли їм додому ідуть домовини.

У нас залишають руїни й воронки,
Собі підписали біди похоронки,
Народ одурманений злою брехнею,
Чи стане їм сил поборотися з нею?...

А ми Україну зведем, відбудуєм,
Будівлі відновимо, домни задуєм,
Навали зітремо руйнівні сліди
І все уквітчаєм, посадим сади.

Подякуєм всім, хто зберіг Україну,
Піднявся на захист в тяжку́ю годину,
Та ворога злого в боях переміг…
І тим, хто в тилу помагати їм зміг.

Полеглим в боях доземний наш уклін
І пам’ять незгасна усіх поколінь,
Ми вдячні матусям, їх лік не збіднів,
Нам родять героїв – дівчаток, синів.

А ті, що нас зрадили в злую годину
Не варті, по справах, наймення людини,
Згадаєм про них і відразу забудем,
Як совість не зникла судом для них буде…

Вкраїна давно на звитягу багата
Та нас не потрібно нікому займати,
Для миру дає́мо свою данину́,
І хочемо дуже забути війну.

14.03.2022 Автор: Микола Сергієнко

Молилася Богу дитина

Не можна без сліз це сприймати:
Молилась дитина вночі,
До Бога звела рученята,
Просила спасіння ключі:

«Є милості в Тебе багато,
Благаю, мені поможи,
Живим поверни у дім тата
І маму мою збережи.

Не дай розростатись руїнам,
Відторгни кудись літаки,
Що бомбами вкрили Вкраїну,
Смерть сіють, каліцтва тяжкі.

У безвість візьми чужі танки,
Ракети й війська забери,
Дай миру спокійні світанки,
Гріхи нам прости і зітри.

Ти землю створив всім для миру,
Це дехто почав забувать,
Війни проростив горе - звіра
Життями людей годувать…»

Молилася серцем дитина,
Щоб зникла воєнна гроза,
Матуся діждалася сина
І щастя котилась сльоза.

*********

Настане мир, страхіття згине,
Кінець прийде́ кривавій битві…
Вкраїна стане на коліна…
Не перед ворогом…в молитві!

06.03.2022 Автор: Микола Сергієнко