Мені 18 років. Я навчалася в Миколаєві в Аграрному університеті, зараз так і проживаю в Миколаївській області. Зараз, звісно, немає можливості нормально навчатися через труднощі з інтернетом. 

24 лютого ми були в гуртожитку і почули, як щось почало стріляти, побачили зарево. Всім було страшно. Як побачили в новинах, що розпочалася війна, почали виїжджати.

На евакуацію дуже була велика черга, з самого першого дня були дуже великі пробки. Пам’ятаю постійну тривогу, страх був постійний. В усіх була паніка. Були аварії через те, що люди поспішали. Дуже було страшно.

Найгірше те, що загарбники почали руйнувати наші міста, всі села. Дуже шкода, коли почали бити Миколаїв - там багато чого розбито, і ніхто не знає, чи будуть відбудовувати.

Коли закінчиться війна, я хочу далі навчатися. Отримати вищу освіту, працювати, створити сім’ю. Я вірю, що в найближчий час закінчиться війна, і всі будуть жити своїм попереднім життям в мирній країні.