Наталія мала змогу відчути війну особливо гостро: і як цивільна людина, і як мати, син якої захищав "Азовсталь". Разом з невісткою й онуками прийняли рішення виїжджати з селища поблизу Маріуполя 20 березня. Родичі Наталії за одну ніч зібрали з трьох поламаних машин одну, та вивезли їх до Запоріжжя.