Я не працюю, маю першу групу інвалідності. До війни ми їздили відпочивати, а зараз пересуватися страшно та важко.

Коли у нас почалися обстріли, було жахливо. На щастя, наша квартира не постраждала, навіть вікна вціліли.

Раніше щороку я їздив до лікарні до Донецька, а тепер такої можливості немає.

Найстрашніше було під час перших обстрілів, потім до них звикли. Хочеться, щоб усе закінчилося і настав світ.