«Найдорожче у людини – це життя» (М. О. Островський). Особливо очевидним це стає в період воєн, які постійно супроводжували нашу історію.

У всі часи захисники Вітчизни користувалися величезною повагою, тому що для них життя співвітчизників було набагато дорожче власного. Їм довелося зазнати болю, втрати друзів та навіть позбавитися власного життя, але гинули вони з почуттям виконаного обов’язку.

Найстрашніше, що я бачив – війна дві тисячі чотирнадцятого року. Багато захисників вітчизни відали своє життя за свободу України, за життя своєї великої родини.

У воєнний час героїзм проявлявся не тільки на фронті. Мільйони наших громадян допомагали провіантом, у моїй школі ми збирали тканину для танків, також провіант. Маючи забезпечення провізією, зброєю, технікою та медикаментами набагато імовірніше здобути перемогу. Не можна залишити без уваги працю наших полководців, керівників, конструкторів, лікарів, діячів мистецтва.

Жінки, старі, діти – кожен громадянин України в міру своїх сил працює на благо Перемоги.

Однак війна – не тільки історія героїзму захисників Вітчизни, а історія страждань. Загинуло дуже багато наших співвітчизників, серед них були жінки, старі, діти. Найстрашніші сторінки війни – маленькі хлопці та дівчата.

«Цілий світ не вартий однієї сльози дитини». Мільйони покалічених доль, беззахисних жертв. «Перемога у війні так само не можлива, як перемога над землетрусом» (Джанет Ранкін).

Я вважаю, що захист України – справа усіх патріотів.

Усі нації і народності нашої країни роблять свій внесок у захист Вітчизни, нашої Вітчизни. Захисники продемонстрували велику силу в захисті миру, силу єдиної згуртованої багатонаціональної держави. Як мильна бульбашка, лопнули плани ворогів миттєво захопити Україну, зазіхнути на наш суверенітет.

У війн завжди є дві сторони медалі.

Відвага й страх, честь і трепет, герої й зрадники, ріки вина та крові.

На мою думку, треба проливати світло не тільки на незгоди, а й на героїв, проте писати не лише про відвагу солдатів, а й про те, що війна – час поневірянь, що вона несе лише жахи та страждання.

«Поганий мир завжди кращий за добру війну», – казав Марк Туллій Цицерон. Варто розуміти, що війна не є методом вирішення проблем, вона лише конвертує людські життя на ціну, яку можна було заплатити в мирний час.

Наостанок хочу сказати, що перш за все треба цінувати мир.

Війна зробила мене пацифістом, людей навколо – старішими, нашу землю – скривдженою.

Треба цінувати людей, що поблизу, бо війна може стати несподіваною, та й не тільки війна, будь-яке лихо, як пандемія, наприклад, не буде попереджати про свій прихід. Треба цінувати захисників миру, спокою, безпеки.

І найголовніше –  треба цінити Україну та наше майбутнє, бо ми – це Україна, а Україна – гарант нашого майбутнього.