В перші ж дні повномасштабної війни Софія разом з мамою відкрила штаб гуманітарної допомоги. За допомоги військових вони опікувались в основному літніми людьми, які потребували їжі та ліків. Трохи більше місяця Софії не було в Києві, а коли у травні вона повернулась, то побачила, що місто живе, і воно не таке, яким було наприкінці лютого – порожнім і сірим.