«Ми залишалися в Маріуполі до початку травня. Виживати було дуже важко. В жодному районі міста не було безпечно. Пам’ятаю, як готували хлібні коржики з того, що знаходили. Хтось мав трохи борошна, хтось крупу. Люди розпалювали вогнища під відкритим небом, а дерева біля будинків пиляли на дрова», – розповідає Тетяна. Жінка досі пам’ятає той біль і хаос, але вона знаходить сили говорити про це, аби зберегти пам’ять про Маріуполь.