Я живу одна. Є мама і сестра. Сестра виїхала і вивезла своїх дітей. Мама і бабуся залишилися тут, вони не хочуть виїжджати. Тому я залишилася з ними. 

Я не могла повірити, що розпочалася війна. Минулого року влітку у всьому місті не було води. Дружківка без води жила тижнями. 

Шокувало те, що брат пішов воювати. Нічого хорошого за час війни не відбулося.

Найважче було пережити смерть брата. Але життя продовжується, нікуди не дінешся. 

Хотілося б, щоб закінчилась війна. У мене є дім, мені є де жити, а ті люди, у яких не залишилось житла, на уявляю як будуть жити вони. Я б хотіла залишитися вдома і нікуди не виїжджати.