Державна служба якості освіти України та управління Державної служби якості освіти у Київській області діляться історіями вчителів закладів освіти, які в непростих обставинах надихають дітей продовжувати навчання.

Лариса Чорна 

Посада директор Калинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №2 Калинівської селищної ради Фастівського району Київської області.

"Скільки б разів не проводилися навчання з цивільного захисту, не відпрацьовувались алгоритми взаємодії між ланками, маршрутів евакуації, не комплектувалися тривожні валізки, та до війни все одно не підготуєшся …

Не врахуєш все, не все спакуєш, не всіх встигнеш обдзвонити та повідомити про небезпеку … саме так ввірвався ранок 24 лютого…, коли портфелі дітей були приготовані до розкладу на четвер, а батьківський комітет ініціював збори, аби ділитися та впроваджувати ідеї розвитку закладу заради любих дітей, заради своєї громади, заради рідної України…. О 4.47 плани кардинально змінились…

Звичайно, необхідний був час, щоб оговтатися, впорядкувати свої думки, емоції аби продовжити освітній процес.

Проте волонтерська діяльність навпаки - активізується у моменти шокових піків. Одразу, вже 25.02 у нашому закладі розпочали збирати продукти, теплі речі, а також все необхідне для забезпечення тривалого перебування в укриттях; відкривати рахунки як на нагальні потреби бійців ЗСУ та територіальної оборони, так і на продуктові набори, потреби першої необхідності для незахищених категорій населення.

Далі почали справджуватися наші найбільші страхи: небезпечні об’єкти, що були розташовані поруч зі школою, насправді стали цілями підступного «братнього народу». Представники батьківського колективу першими помітили наслідки чергових нічних ракетних ударів, які спричинили пошкодження нашого закладу. Як по дзвінку на урок, зібрались усі: і відділ освіти, і педагоги, і батьки, і небайдужі жителі громади на тривожну толоку.

Гуртом почали прибирати, лагодити вцілілі вікна та двері, переховувати у безпечні місця лише нещодавно закуплену техніку для класів. Шкода, навіть не встигли порадіти новому обладнанню.

Та життя продовжується! Усі свідомі громадяни відстоюють суверенітет України, справжні захисники боронять українців та українські землі, а ми - освітяни - вибудовуємо місточок «до-протягом-після» для нового покоління щирих, незалежних українців. Де б не були наші учні, вони поспішають до екрану - побачити своїх однокласників, почути цікаву тему від рідного вчителя, поділитися враженнями та головне - підтримати один одного!

До нашого дружнього колективу доєднались учні з Бучі та Маріуполя. Адже не буває чужих дітей, не буває чужих учнів, не буває чужих шкіл. Лише спільне, непохитне бажання ПЕРЕМОГИ рушійною силою мотивує, підтримує, підштовхує та надихає!"