Микола за час війни втратив близьких, зі своїми родичами та друзями опинився по різні боки лінії розмежування. Нині він живе у Донецьку і мріє, щоб настав мир, і можна було поїхати на могилу батька, до рідної Авдіївки, до якої рукою подати.

До війни я жив у Добропіллі, там у мене була дружина та дитина, яку довелося вивозити від бомбардувань. Нині я живу в Донецьку. Батьки мої жили в Авдіївці. 2020 року помер батько, а на початку вересня 2021-го поховали маму.

Не можу відвідати навіть могилу батька

. Є місця, які дорогі серцю, але зараз туди зась. Не можу приїхати навіть на могилу батька.

Наразі серйозних бойових дій немає, і це тішить. Єдина проблема – проїзд. З Донецька до Авдіївки їхати нещасних 10 кілометрів, це 15–20 хвилин, а фактично зробити це неможливо через лінію розмежування.

Мрію про мирне життя, щоб можна було спокійно приїхати до Авдіївки, побачитися з друзями та родичами.