Мені 40 років. Я зі своєю сім’єю мешкала в місті Дніпрорудне Запорізької області. Виїхали з окупації незадовго до референдуму. 

Уранці 24 лютого я збиралася на роботу. Прийшла сусідка й запитала: «Куди ти збираєшся? Хіба не чула, що війна почалася?». З того моменту все перевернулося з ніг на голову. Не працювали магазини, аптеки, банкомати. 12 квітня в місто зайшли російські військові. 

Мене шокувало, як окупанти одягали людям мішки на голову, кидали в багажник і вивозили в невідомому напрямку. 

Ми виїхали в Запоріжжя. Син навчається в іншому місті. Мама залишилася на окупованій території. Вона доглядає бабусю, якій 82 роки. 

Ми виїжджали власним транспортом. Нам пощастило: виїхали за один день. На блокпостах тяжко було дивитися на обличчя окупантів і на те, як вони рилися в наших речах. 

Віримо, що війна завершиться нашою перемогою.