24 лютого ми відразу почули вибухи. Було дуже страшно. Наше місто обстрілювали у 2014 році, нам було це знайомо. Цих звуків ми боялись всі дев’ять років. У місті ми прожили два місяці війни. Сиділи у підвалі. Нас рятувала гуманітарна допомога.

У квітні ми виїхали з волонтерами. Нашого міста більше немає. Ніхто не мав права забирати у нас рідний дім. Це неправильно – лишати людей життя. Тварини більш розумніші, ніж росіяни.

Я сподіваюсь на завершення війни якнайшвидше. Перемога буде за нами. Мрію повернутися додому відновлювати Бахмут.