Я зрозуміла, що почалась війна, коли почула вибухи. Не думала, що Росія на нас нападе. Мої діти живуть у Росії. Зараз я з ними не спілкуюсь. 

Почали літати літаки, через що я не спала ночами. Ховалась у підвалі, де було дуже холодно. 

Знайомі вивезли мене до Кам’янського. Через сім місяців я повернулась додому. Буду вмирати тут. Сподіваюсь, наші хлопці не пустять росіян до нас. 

Я шокована, що росіяни вбивають дітей. Моє серце цього не витримує. Я не можу це пробачити окупантам. 

Я мрію про мирне майбутнє. Бажаю всім радості у серці, а Україні - відродження.