Еммі Пантеліївні довелося пережити сильні бомбардування. Дах її будинку побило снарядами, вулицею їздили автобуси-богдани, без вікон і стріляли з автоматів по житлових будинках. Коли почали стріляти градами – було дуже страшно, навіть доводилося картоплю копати під бомбардуванням. Довгий час не було світла та газу, а їжу готувати доводилося на цеглинах. Через нескінченні обстріли почалося життя у підвалі, розповідає жінка – «Страшно було, сиділа у підвалі, сама, одна. Коли почали сильно стріляти, довелося йти до сусідки, у неї великий підвал, взимку теж сиділи у підвалі, життя у підвалі було». Люди мріють про те, щоб не стріляли і дожити до закінчення війни.