Я жив у селі Новопавлівка Пологівського району, займався пасікою. В перший день війни був у місті Оріхові на зміні, в охороні. Почали бомбити о п’ятій годині ранку. Я почув вибухи і зрозумів, що війна почалася. А вже коли рядом з домом стали снаряди лягати, ми з жінкою і донькою виїхали в Запоріжжя. Це було 21 квітня.

Обласний центр зараз наповнений біженцями, тому дві найбільші проблеми – це винайняти житло та влаштуватись на роботу. Я ще ні одну з них не вирішив, тому дякую за гуманітарну допомогу Фонду Ріната Ахметова і Карітасу.

Життя в нинішніх умовах людей змінило. Війна показала, хто є хто. Люди, яких я майже не знав, витягнули мене з біди. Війна перекреслила все життя. Ми тільки житло купили, і змушені все кинути й втекти. Живу зараз одним днем. Мені зараз одне – спасти сім’ю, вивчити дочку. Як і всі люди, чекаю, коли скажуть, що настав мир. Всі ждуть цього дня.