Через війну ми втратили все, що у нас було у місті: дві квартири, будинок, предмети побуту, меблі, тощо. В нас нічого не залишилось, ми втратили власні речі, одяг, взуття для дітей. Потім все згоріло у квартирі. Нам довелось з початку організовувати свій побут. Ми і діти дуже болісно перенесли ці зміни та втрату всього.

Обстріл міста Бахмут у квітні 2022 року ракетами, під який потрапила я на очах своєї доньки та ледве вижила. Все це дівчинка бачила у вікно із квартири. Це найважчий спогад з нашого життя. Втрата своє квартири, яка вигоріла повністю із всіма речами, меблями, побутовою технікою. Донька до сих пір згадує свою кімнату, ліжко, іграшки, які ми не змогли вивезти, бо виїжджали стихійно, рятуючи своє життя. У доньки залишились у Бахмуті весь її транспорт: ролики, самокат, велосипед, скейтборд. Але більш за все вона сумує за своїми друзями та однокласниками, з якими навчається на дистанційному навчанні та не має живого спілкування. Це дуже відобразилось на її здатності соціалізуватися на новому місті.

Перебуваючи у місті Бахмут ми стикнулись із нестачею їжі, молочної суміші для молодшої дитини, підгузок, відсутністю медикаментів, взагалі можливістю зняти гроші та отримати посилку на Новій Пошті.