Я передчувала війну. У ніч на двадцять четверте лютого сказала сину, що сьогодні все почнеться. Не знаю, звідки я це знала. Так і сталося. Павлоград перетворився на місто на лінії фронту, а всі мешканці почали виживати під обстрілами.

Приліт снаряда був і поряд з моєю квартирою. Вибило вікна, тож зараз я живу у сестри. Разом не так страшно, особливо вночі, коли місто починають накривати артилерією.

Все життя я прожила у Павлограді. Поки виїжджати нікуди не збираюсь. Якщо росіяни захочуть захопити місто, я вірю, що ЗСУ нас відстоять.