У перший день війни я не могла зрозуміти звідки стріляють. Була шокована, коли зрозуміла, що почалася війна. 

Світло зникло одразу, його не було дев’ять місяців. Ми всім селом збирали солярку, аби качати воду. Продуктів не було, хліб нам возили підприємці з Херсона. Отак ми і жили.

Найбільше мене шокували вбивства дітей. Обстріли були такими потужними, що я не можу передати. Танки росіян їздили містом, було дуже страшно.

Я з чоловіком не евакуювалась, бо опікуюсь старенькими батьками.

Після деокупації життя налагодилось. Зараз у місті все працює. Правда за Україною, ми обов’язково переможемо.