Мені завтра 69 років. Живу в Харкові, одна в квартирі. Окремо живе донька з онуком.

Я ще працюю в інституті будівництва і архітектури. В перший день війни я поїхала на роботу, і вже там дізналась, що почалася війна. Мене шокувала війна - я ніколи не могла подумати, що росіяни на нас нападуть. Для мене це і досі - шок.

Важко було знаходитися в місті - були сильні обстріли. І дуже важко було виїжджати, покидати свою квартиру. Та коли дуже стало гуркотіти, прийшлося покинути рідне місто.

Ми виїхали до Полтави. І донька виїхала з онуком. Ми замовляли машину. Їхали довго, тому що були дуже великі пробки, але добралися.

Мені дуже хочеться, щоб війна закінчилась якомога швидше. Хочеться вже спокою.