Для нас війна почалась ще у 2014 році. Ми дев’ятий рік чекаємо на мир. Раніше ми могли хоч кудись поїхати, а після повномасштабного вторгнення сидимо тільки вдома, страшно виходити на вулицю. Обстріли навкруги не вщухають, палає вся Донеччина. Втішає спілкування з рідними, ми зараз далеко один від одного.

У селищі ми допомагаємо один одному, як можемо. Я сподіваюсь, що ми доживемо до кращих часів і зможемо, нарешті, обійняти рідних.