До війни Валентина Максимівна жила спокійно, працювала у своєму магазині. З початком бойових дій все змінилося. Через постійні обстріли магазини в місті закривалися один за одним, люди масово полишали рідні домівки. Лягали спати й не знали, який буде ранок. Часто серед ночі доводилося зриватися і бігти в укриття. Після того, як на її очах у будинок втрапив снаряд, на нервовому ґрунті відмовили ноги.