Рашисти дуже швидко захопили частину півдня України і почали мародерити по селах. Тому місцеві мешканці були вимушені тікати, байдуже - куди

Мені 63 роки. Життя до війни було гарне, а потім прийшли «визволителі». Ми жили у селі П’ятихатки. Воно зараз постійно під обстрілами, бо там сидять рашисти. Місцевих там залишилось чоловік десять: сім’ї три чотири. Виживають, як можуть. Їм там тяжко. 

Було все дуже неочікувано. І якось все блискавично сталося. Наче тільки почалась війна, а вони вже були тут поряд. Василівка три дні трималася, Дніпрорудний здали, Енергодар пішов «з вилами на паровоз». Все дуже швидко відбулось. Ми побули місяць в окупації, і довелось тікати.

Все, чим займався, залишилось вдома. Збирались десять хвилин. Товариш дав машину, і ми швидко звідти виїхали. 

Нам повезло, що на блокпосту нікого не було, і ми звідти втекли - бо ввечері мене вже окупанти шукали. Так нам повезло, Бог є. Кинули все, не знали, куди їхати - аби звідти. 

Спочатку у брата в Оріхові жили десять діб, а потім переїхали до Запоріжжя. Думали, на тиждень, а вже десять місяців сидимо. 

Померла наша мама, моя теща. Їй більше 88 років було. Вона весь час була з нами.  Оці всі переїзди, всі ці рухи, місяць життя в окупації, коли кожен день ходять по домівках, скрізь нишпорять по погребах, по гаражах – усе це здоров’я не додає. Всі ці події прискорили її кончину. А так - тримаємося. Отримуємо пенсію, не бідуємо, їсти є що. 

Особливих труднощів не було, нема на що жалітися. Нас скрізь добре приймали. Все в нас добре, слава Богу. Скрізь було взаєморозуміння, гарне відношення, постійна підтримка. На нашому шляху траплялись душевні люди, які нас всіляко підтримували.

Все залежить від нас: які ми, таке у нас і оточення. Єдина трудність - що не дома, що були під обстрілами. Є, звичайно, такі, що не прозріли, а в основному люди прозріли. Я думаю, переживемо.

Ми зрозуміли, що таке «руський мір». На нас напала армія мародерів. Українці, як виявилося, сини українських козаків, і це приємно радує. 

Перемога буде весною, у кінці весни. Це моя думка. Я вважаю, що все буде добре. Все залежить від нас. Поспішати не потрібно. Народ більше згуртується. Нас не зламати, ми будемо тільки сильнішими.