Я зі Снігурівки. Життя було звичайне: робота - дім, дім – робота. 

Прилетів російський літак і кинув бомбу по військкомату - там все рознесло. Я був тут в окупації. Ми дев’ять місяців під руськими сиділи. Не було ні води, не світла, не газу. От такі труднощі.

Спочатку окупанти мирні були, спокійні, а вже з літа почали грабувати, виносити все з хат, машин відібрали кучу, беззаконня чинили.

Діти виїхали. Син в Миколаєві волонтерив, донька у Вінниці була - встигла виїхати. Жінка в Миколаєві в лікарні жила дев’ять місяців.

Найкращим був день деокупації. Наші хлопці, швидко цих орків погнали. Деякі навіть не встигли втікти,  і їх люди в полон брали - народ скручував і здавав. Думаю, скоро дадуть їм по зубам.