В окупації я прожила місяць. Село почали бомбити з першого дня війни. Не було світла, води і газу. Життя було нестерпним. Мій маленький онук замерзав від відсутності опалення, яке працювало від світла. Я не могла купити продукти, бо магазин в селі не працював. Окупанти видавали одну буханку хліба раз на два тижні. 

Моя донька була вагітною, тому ми вирішила виїхати до Запоріжжя. Зараз у моїй квартирі живуть окупанти, житло моєї доньки вони пограбували. Винесли все, що змогли. 

У селі залишалась моя мама. Їй було вісімдесят три роки. Вони її зґвалтували, а потім вбили.

Я досі не можу від цього оговтатись.