У 2014 році через війну ми з дитиною вимушені були покинути домівку в м. Єнакієве, Донецької області, залишивши там все. Місто Балаклія, в яке ми переїхали жити, піддавалося постійним обстрілам з важкої артилерії та авіації.

З 02.03.2022 по 11.09.2022 місто було окуповано військами рф. До нас додому приходили солдати рф, пограбували нас, забрали всі гроші, мої документи. Погрожували зброєю, мене викрадали та катували, потім відпустили, але заборонили виїжджати. Від цих подій дитина отримала психологічну травму. Ми з ним досі періодично відвідуємо психолога та психіатра.

Найжахливіше - перебування в окупації, викрадення мене, катування солдатами рф. Був період, коли не було можливості купити взагалі нічого, місто було закрито на в'їзд та виїзд. Ніяких товарів, харчів, ліків не привозили. Також дуже часто не було світла та води, взимку - опалення. Залишились уламки снарядів та мін, які прилітали до нашої квартири.

Мій син був свідком нападу солдат рф на нашу родину, пограбування, викрадення мене, йому сказали прощатися зі мною, оскільки він мене більше не побачить. Декілька годин мене утримували в невідомому йому місті, він думав, що мама більше не повернеться...