«Не було відчуття, що це почалася справжня війна», - розповідає переселенець з Маріуполя Павло. Думалося, що будуть якісь перестрілки і все це закінчиться, але вже через тиждень усі зрозуміли, що все набагато серйозніше.

У місті перестали працювати усі комунікації. Не стало ні світла, ні води, ні газу, але чоловік жив у приватному будинку, де була грубка на дровах. Тому була можливість готувати їжу. Він пускав до себе готувати своїх друзів та знайомих. Також з другом вони щодня обходили своїх знайомих у місті та дізнавалися, кому яка потрібна допомога, та допомагали.

Коли дізналися, що буде зелений коридор, то забрали сім'ю друзів і разом виїхали з міста. Його батьки відмовилися виїжджати, тому що не захотіли залишати будинок, який зводили все життя.

Переломним моментом було, коли авіацією почали бомбити все навколо