Я мешкала у Василівському районі з чоловіком і двома дітьми. 

Перший день повномасштабної війни був страшним. Три тижні було дуже важко: магазини не працювали, їжа закінчилася. 

Найбільше шокувало те, що ми втратили житло, роботу і друзів. Приємно вразило, що багато людей себе проявили з гарної сторони.

Ми виїжджали три дні. Нас тримали у Василівці, не випускали. Рівняли наші колони БТРами, щоб машини рівненько стояли. 

Обрали Запоріжжя, бо тут проживають родичі. 

З батьками не бачимось - вони залишились в окупації. Дуже важко. Дітям нелегко звикати до нової школи. Чоловік залишився без роботи. Маємо проблеми з фінансами. 

Чекаємо на закінчення війни. Головне, щоб усі залишилися живі і здорові.