В перші дні повномасштабного вторгнення Тетяна виїхала з Миколаєва до батьків у село поблизу. Там всі разом ховалися в підвалі. Через їхнє селище проходила ворожа колона, яка намагалася прорватися до міста. Попри страх і небезпеку, мешканці допомагали облаштовувати оборону. Згодом українські війська відбили ворожу атаку, і ситуація стабілізувалася. Тетяна повернулася до Миколаєва, де працює вчителькою. А ще жінка вже третій рік чекає на свого нареченого, який потрапив у полон під час оборони Маріуполя. Тетяна не має жодної інформації про його стан та місцезнаходження. Кожен день вона живе в очікуванні новин про свого нареченого, бере участь у мітингах, підтримує родини інших полонених і вірить у те, що всі захисники повернуться додому.