У перший день війни я була вдома. Почала гудіти сирена та почались обстріли. Я була шокована. Не стало світла, води й газу. Я боялась за дітей. У мене їх семеро. У місто привозили продукти. Коли я була на ринку, наді мною почали літати ракети. Це був жах - я ледве добігла додому. Вирішила виїжджати. Я дуже плакала, бо не могла прийняти рішення остаточно.

Під час евакуації перед автобусом прилетів снаряд. Це був жах, всі дуже перелякалась. Я не змогла забрати котика та собачку. Згодом собака загинув. 

Зараз живу в Запоріжжі. Діти важко переживають стрес. Син перестав розмовляти. Мій брат з племінниками залишається в Оріхові. З ними немає зв’язку, я не знаю, що з ними. Мій кум загинув у Оріхові, коли поїхав забити вікна у зруйнованому будинку. Я хочу, аби люди припинили вмирати. Я хочу повернутись на рідну землю.