Лідія Єгорівна вдова, задовго до війни поховала сина. Живе з дочкою та онуком на одну пенсію. На початку конфлікту, коли жінка вийшла на вулицю, то побачила страшну картину: «Мені здалося, наче бомбу кинули біля нашого будинку, затряслося все і люди бігли. Жахіття, що коїлося».

Потім почалося страшне життя у підвалі, коли бомбували і стіни тремтіли. Люди змушені були їздити на роботу під обстрілами, усі боялися за дітей. Газу не було, світло відключали, доводилося готувати їжу на вогнищі. 

Жінка дуже вдячна Рінату Ахметову за допомогу, що врятувала людей від голоду.

Під час війни довелося у підвалах сидіти трястись і тікати