У 2014 році я переїхала до Маріуполя з Новоазовського району, який окупували росіяни. Думала, що на цьому моє кочове життя закінчилось. 

У перший день війни моя донька не пішла до школи.

Почалися обстріли, потім закрились магазини та аптеки. Моя донька захворіла, а ліків у місті не було. Ми виїхали на другий день війни до дідуся в село у Черкаську область. Дорога була важкою через затори. На Кіровоградщині нас застав обстріл. 

Зараз я з донькою живу у Дніпрі. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться, почнуть відкриватись школи. Зараз моя донька навчається майже весь час в укритті через постійні тривоги. Я хочу повернутись на роботу та знову працювати вчителем.