Коли по вулиці пішла техніка, я зрозуміла, що почалась війна. Не могла подумати, що дуже скоро мого міста не стане. Почались обстріли, стало нестерпно виживати. Не було світла, води і газу. Було тяжко. Сусідами допомагали один одному. 

Коли я виїжджала, бачила руїни навкруги. Боляче було дивитись на все це. Житлові будинки були зруйновані. Стояли побиті дитячі садки. 

Зараз я живу в Запоріжжі. Сподіваюсь лише на краще. Дуже хочу, аби рідні міста та села відновили.