Лера Мисаківна бігла зі своєю родиною з Баку, рятуючись від війни. Вона добре жила у мирний час, із чоловіком виховувала дітей. Чоловік помер, і жінка залишилася з дітьми та онуками.

Вона згадує, як на її Батьківщині вбили батьків у власному домі. Ця трагедія назавжди залишилася у її пам'яті. Але їй довелося ще раз зіштовхнутися із війною – вже на сході України. Вона ховалась у підвалах під час обстріліы. Жінка мріє про мирне життя.