У нашій родині виховано 11 дітей. Кровно рідних тільки троє, решта прийомні. Покинутих дітей ми почали брати в сім'ю ще до війни. І зараз, попри труднощі і те, що ми живемо біля лінії розмежування, і далі допомагаємо нужденним дітям.

Зараз у нас шість дітей. У моєї дочки в університеті була подружка, у якої померла мама. Подружці було 17 років, жити їй було ніде, і ми її забрали до себе. Потім ще двох, потім ще… Ростислава забрали із сім'ї, де батьки пили.

Після страшних обстрілів старший син Микола довго не міг отямитися. Він тоді стояв біля шкільної дошки, від вибухової хвилі вилетіло скло з вікна поруч і впало там, де він стояв.

Ми сім місяців не отримували соціальних виплат і були буквально на межі виживання. Був час, що навіть картоплі не було, і грошей поїхати і купити – теж не було.