Євсеєнко Микита

10-Б клас, Ізюмський ліцей № 3

Вчитель, що надихнув на написання есе: Думіндяк Марія Іллівна

Конкурс есе "МОЯ УКРАЇНА МАЙБУТНЬОГО"

Війна... Яке страшне слово. Воно чорного кольору. Ідуть з життя ті, які зіткнулись з нею віч-на-віч, ті, хто здобуває перемогу на фронтах. З кожним днем їх стає все менше й менше. Саме тому дуже важливо зберегти пам’ять про подвиг і бути патріотом своєї Батьківщини. Патріотизм, як і честь виховує великих, сильних людей, які не рахуються із ціною свого життя і здатні пожертвувати ним заради рідної землі.

На мою думку, патріотизм полягає і в зобов’язанні повернутися після закінчення війни до України, у рідний Ізюм, щоб допомогти відновити країну та зруйновані міста й села.

Я Микита Євсеєнко, учень 10-го класу Ізюмського ліцею № 3 Ізюмської міської ради. Донедавна це був кращий заклад освіти мого міста. Зараз він знищений: його розбили російські військові. Упродовж останніх років я поглиблено вивчав природничі дисципліни, брав участь у турнірах, олімпіадах, тренінгах з біології, географії та хімії. З часом зрозумів, що поєднує ці мої інтереси єдина спеціалізація – агрономія. Але це було тільки захоплення, яке я не мав наміру перетворити на професію. Просто я жив у мирному місті Ізюмі, на березі чудової ріки Сіверський Донець. Часто виїжджав у поля, які оточують місто, тa бачив, як добре вони оброблені, яка родюча наша українська земля. Вірив, що дбайливих рук цій землі не бракує. Але зараз, коли українські чоловіки стали на захист Вітчизни, наші поля перетворилися на поле бою, стоять вони тепер не засіяні, а вигорілі, зі знищеною ворожою технікою, часто заміновані ворогами. Тож захоплення перетворилося на мету, яку хочу втілити в життя. Хочу бути агрономом на землі, багатій на прекрасні чорноземні ґрунти, з чудовим кліматом, здатній годувати мільйони людей.

Щодня наші воїни звільняють захоплені ворогом населені пункти, зокрема й регіону, де я мешкав до початку війни. Після перемоги я обов’язково повернуся додому. Тому чітко усвідомлюю, як багато роботи буде мати кожен громадянин України – моєї Батьківщини, поруйнованої ворогом, але вільної, держави-переможниці!

Свою частку роботи, корисної для держави, я також чітко бачу.

Зруйновані дороги, підірвані мости, знищена інфраструктура сільського господарства, заміновані та занедбані поля – усе це потребуватиме відновлення. І я хотів би долучитися до цього процесу.

Я готовий наполегливо і важко працювати, щоб моя Україна стала сильною, перспективною, квітучою – НАЙКРАЩОЮ КРАЇНОЮ У СВІТІ!