До війни було хороше життя, поки не прилетіла ракета. Я із 118 будинку по Набережній Перемоги, куди влучила російська ракета. Вона прилетіла не у наш під'їзд, а у третій корпус, але всіх зачепила. 

24 лютого я прокинулась від вибухів. Я думала, що це проводять випробування на заводі. А потім мені зателефонувала дочка і повідомила про влучання в аеропорт і про початок війни. Я навіть не могла подумати, що росія на таке здатна. Я народилась і прожила все життя у Дніпрі. Це прекрасне місто і дуже шкода, що таке з ним відбувається. 

14 січня 2023 року, коли стався ракетний удар, ми були вдома. У нас дуже довгий дім, і ми перебували далеко від місця удару, але у нас повилітали шибки.

Зачепило всіх: у когось менше вилетіло скло, у когось - більше. Удар був такої сили, що попадали горщики з підвіконь, настільні лампи, вази. Дуже потужний удар. 

Нам дуже допомогли: і мер наш, і Рінат Ахметов. Дуже злагоджено працювали рятувальники. Людям, які залишилися без житла, виділили допомогу. Весь будинок залишився без світла, без газу і без тепла. На подвір'ї відразу організували пункти харчування, і медичної допомоги, я чула, що навіть цигарки давали. Велике всім дякую за це. 

Приємно вразило, що після ракетного удару, мені зателефонували всі друзі і колеги і запропонували допомогу: і матеріальну, і житло для всієї моєї родини. Побачила людей з іншого боку. Від багатьох не очікувала такого вчинку. У нас у місті дуже хороші люди. Шкода, якщо його розіб'ють. 

Після вибуху моїй 84-річній мамі зовсім погано. П'ять років тому у неї стався інсульт. Ми її підтримували медикаментозно. Але після цієї страшної події вона сильно здала. 

Молимося, щоб війна закінчилась якнайшвидше.