Роман пережив окупацію Маріуполя. В нього не було води, закінчилась їжа, а лікування хіміотерапією довелось перервати

Ми жили в Маріуполі. Коли почалась війна, я був на лікарняному, проходив курс хіміотерапії. Мав продовжити лікування 28 лютого, але умов уже не було.

У 2014 році ми нікуди не виїжджали, перечекали обстріли вдома. Думали, що і цього разу зможемо. Але ситуація різко мінялась. Поряд з нами лунали вибухи. Здавалось, кожен наступний снаряд прилетить до нас. Ми залишились без світла, води, газу. Харчі закінчувались. Після сьомого березня на вулицю вже ніхто не виходив, хіба що по воду. Ми не мали зв’язку з рідними, не знали, чи живі вони. Це було тяжко.

Ми спробували виїхати до родичів у сусіднє село, але нас не випустили.

Виїхати ми змогли лише 18 березня. Зараз місто у жахливому стані: розбиті будинки, вирви на узбіччях доріг, автобусні зупинки зруйновані вщент.

Коли вже виїжджали з окупації, у нас над головами летіли «Гради». Дорогою ми бачили багато спалених машин. З міста їхали машини без вікон, це було страшно. Ми залишили будинок, залишилися без роботи. Добре, що ніхто з родичів не загинув і не був поранений.

Зараз в мене такий стан здоров’я, що я не можу навіть колесо в машині змінити. Але все буде гаразд і в мене, і у нас усіх - Україна переможе.