«Як почали бомбити, то ми постійно бігали ховатися до підвалу. Разом із сусідами готували їжу на буржуйці. Збирали дощову воду. Закривали вікна шторами, щоб дотримуватися світломаскування. У сусідів розбомбило гараж та згоріли дві машини. А у нас у залі вилетіли вікна після обстрілу», – згадує Валентина Миколаївна. Тоді вона з чоловіком думала, що вони зможуть пережити ці жахи і не виїжджати з міста, допоки не трапилось пряме влучання в будинок.

«Я сиділа у дворі, було тихо, і раптом щось різко прилетіло. Пролунав оглушливий вибух, сусідку відкинуло вибуховою хвилею, у мене з руки пішла кров. Після цього я почула крик чоловіка: «Валю, мені боляче». Він був у будинку і його повністю завалило цеглою, тільки голова стирчала. Прибігли сусіди та допомогли його відкопати», - розповідає Валентина Миколаївна. Дивом її чоловік залишився живим. За кілька днів їх вивезли волонтери.